27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва — найбільша битва Північної війни, яка тривала 21 рік. В результаті Полтавської битви російське військо Петра І розбило шведську армію під керівництвом Карла XII. Результатом битви під Полтавою стало ослаблення впливу Швеції в Європі і посилення впливу Росії. Полтавська битва в цілому змінила хід історії всієї Європи, а можливо і всього Світу.
Багато відомих письменників, поетів, художників і науковців присвятили свої твори та наукові праці Полтавському бою. До найвідоміших творів про Полтавську битву можна віднести поему «Полтава» О.С.Пушкіна і мозаїку «Полтавська баталія» М. В. Ломоносова. В результаті битви під Полтавою, невелике містечко стало відомим не тільки на всю Російську імперію, а й на всю Європу як місто російської військової слави.
У 1909 році з ініціативи викладача Полтавського кадетського корпусу І.Ф.Павловського, в честь 200-річчя Полтавської битви, на полі Полтавської битви було відкрито музей. В 1981 році музей, разом з комплексом пам’ятників, пов’язаних з Полтавською битвою був перетворений в Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви». Загальна площа заповідника становить 771,5 га.
На території, де проходили події Полтавою битви, зараз розташовується одинадцять населених пунктів: Жуки, Івонченці, Лісові галявини, Осьмачки, Петрівка, Пушкарівка, Рибці, Семенівка, Тахтаулово, Яківці, а також Хрестовоздвиженський монастир. Крім того в охоронній зоні заповідника розташовується понад 30 курганів, які датуються періодом від 1 тис. до н.е. до 1 тис. н.е.
У 1962 році біля населеного пункту Яківці (в північно-східній частині Поля Полтавської битви), був закладений дендропарк — в даний час Полтавський міський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Загальна площа парку 124,5 гектара.
За державної підтримки України і Російської Федерації 27 липня 2009 в Полтаві, було проведено масштабне святкування 300-річчя Полтавської битви. До цієї знаменної дати була проведена реконструкція більшості об’єктів заповідника.
Зараз Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» є великим культурним і науково-методичним центром з вивчення історії України, Росії та Європи періоду XVII-XVIII століть і єдиним на Україні заповідником, що входить в ІАМАМ — міжнародну організацію військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО. Заповідник включений до всесвітнього туристичного маршруту.
Сьогодні Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» є значним культурним науково-методичним центром з вивчення історії України, Росії та Європи періоду XVII-XVIII століть.
З Полтавською битвою пов’язані такі основні пам’ятники:
— Хрестовоздвиженський монастир (1650 р.), в якому розташовувалася штаб-квартира Карла XII;
— Спаська церква (1705-1706 рр.);
— Пам’ятник Слави (1778 р.);
— Пам’ятник на місці відпочинку Петра І (1849 р.);
— Сампсоніївська церква (1852 — 1856 рр.);
— Братська могила загиблих російських воїнів (1894 р.);
— Пам’ятник захисникам Полтавської фортеці та коменданту О.С. Келіну (1909 р.);
— Пам’ятник шведам від шведів (1909 р.);
— Пам’ятник шведам від росіян (1909 р.);
— Біла альтанка (1909 р.);
— Музей історії Полтавської битви (1909 р.);
— Каплиця на місці селянського табору (1910 р.);
— Пам’ятник Петру І перед будинком музею історії Полтавської битви (1915 р.);
— Десять гранітних обелісків на місці редутів (укріплень, призначених для кругової оборони (1939 р.);
— Пам’ятник на місці переправи російської армії через річку Ворскла (1959 р.);
— Пам’ятний знак на місці командного пункту Петра І (1973 р.);
— Пам’ятник українським загиблим козакам (1994 р.);
— Ротонда примирення (2009 р.).
Хрестовоздвиженський монастир
Монастир був заснований в 1650 році на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього вихідцями Мгарського-Лубенського Спасо-Преображенського монастиря в пам’ять про перші перемоги над поляками неподалік Полтави. У полтавський період Північної війни, впродовж травня — червня 1709 року монастир був резиденцією Карла XII.
Спаська церква
У 1705 — 1706 роках була побудована дерев’яна Спаська церква на місці згорілої в 1704 році Преображенської церкви і є єдиною автентичною пам’яткою часів Північної війни та Полтавської битви. Після Полтавської битви в Спаській церкві було проведено подячний молебень за перемогу в Полтавській битві, на якому був присутній Петро I.
Пам’ятник Слави
У 1778 році в Полтаві на вулиці Мостовій (пізніше Жовтнева) в честь перемоги в Полтавській битві був побудований цегляний обеліск колоноподібної форми. Обеліск був увінчаний кулею і двома сидячими фігурами в давньоримських тогах.
Існуючий сьогодні монумент був відкритий 27 липня 1811 року. Він являє собою чавунну колону, встановлену на гранітний п’єдестал, в основу якого вмонтовано 18 чавунних гармат. Зверху колону вінчає позолочений орел з розпростертими крилами і вінком у дзьобі, обернений у бік Поля Полтавської битви.
Монумент Слави розташований на перетині осей восьми радіальних вулиць і є композиційним центром міста Полтави (і її історичним символом).
Пам’ятник на місці відпочинку Петра I
Пам’ятник на місці відпочинку Петра I був встановлений 1849 році до 140-ї річниці Полтавської битви на місці хати козака Магденка. В цьому будинку Петро I зупинявся на відпочинок після Полтавської битви. На пам’ятнику є напис: «Петро I спочивав тут після подвіговь своїх 27 червня 1709 року».
Сампсоніївська церква
Петро I після Полтавської битви видав указ про спорудження на полі Полтавської битви Петропавлівського монастиря з церквою на честь Самсона Странноприїмця (Полтавська битва відбулася 27 червня, в день преподобного Сампсонія). Незважаючи на указ царя і фінансування Сампсоніївська церква була споруджена тільки в 1856 році.
Пам’ятник на братській могилі російських воїнів
28 червня 1709 роки (на наступний день після Полтавської битви) за наказом Петра I відбулося поховання загиблих російських воїнів. Після панахиди цар власноручно встановив над братською могилою хрест з написом: «Воїни благочестиві, за благочестя кров’ю вінчалися, літа від втілення Бога Слова 1709, червня 27 дня».
У сучасному вигляді братська могила російських воїнів, які загинули під час Полтавської битви, була споруджена в 1894 році. В основі кургану побудований кам’яний склеп, в якому облаштовано церкву Петра і Павла. У ній встановлено мармурові дошки з переліком полків, які брали участь в Полтавській баталії, їх прапори і інші історичні реліквії.
Пам’ятник коменданту Полтавської фортеці А.С.Келіну
27 червня 1909 року на місці Мазурівського бастіону Полтавської фортеці та до 200-річчя Полтавської битви було відкрито Пам’ятник захисникам Полтавської фортеці та її коменданту О.С. Келіну. На відкритті пам’ятника був присутній імператор Микола II.
Пам’ятник шведам від співвітчизників
До 200-річчя Полтавської битви в 1909 році шведськими співвітчизниками був споруджений Пам’ятник шведам від шведів. На обох сторонах пам’ятника зроблені написи шведською і російською мовами: «На згадку шведам, полеглим тут в 1709 році».
Пам’ятник шведам від росіян
У 1909 році було споруджено Пам’ятник шведам від росіян. На фасаді пам’ятника розміщена бронзова дошка з написами російською та шведською мовами: «Вічна пам’ять хоробрим шведським воїнам, полеглим в бою під Полтавою 27 червня 1709 року».
Біла альтанка
У 1909 році до 200-річчя Полтавської битви на місці Подільського бастіону Полтавської фортеці була побудована підковообразна ротонда з восьми колонами — Біла альтанка. Під час гітлерівської окупації Полтави альтанка була зруйнована і відновлена в 1954 році.
Музей історії Полтавської битви
Музей історії Полтавської битви було відкрито 26 червня 1909 року напередодні 200-річного ювілею битви. Спочатку музей був розташований в будівлі, спеціально побудованому для нього усередині огорожі церкви Святого Сампсонія. Під час громадянської війни на Україні (1917-1918 рр.) Музей історії Полтавської битви неодноразово зазнав розграбувань. Серед викрадених експонатів: зброя, живопис, срібні і бронзові речі. У 1918 році залишки експозиції музею були передані на зберігання до Центрального Пролетарського музею Полтавщини (тепер Полтавський обласний краєзнавчий музей).
У 1949 Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про відтворення музею історії Полтавської битви. В якості місця для нового музею було обрано колишній будинок інвалідів російсько-турецької війни, побудований в кінці XIX в. 23 вересня 1950 року відбулося урочисте відкриття музею на полі Полтавської битви.
Каплиця на місці селянського табору
У 1909 р. в Полтаві відбулися урочистості, присвячені 200-річчю Полтавської битви. На краю Поля Полтавської битви був влаштований наметовий табір селян Полтавської губернії, з якими за ініціативою прем’єр-міністра Росії Петра Столипіна зустрічався імператор Микола II. У 1910 році було прийнято рішення увічнити цю подію будівництвом каплиці.
Пам’ятник Петру І
Перед будинком музею Полтавської битви в 1950 році був встановлений бронзовий пам’ятник Петру I (в натуральний зріст). Скульптура виготовлена в 1915 році на кошти, зібрані випускниками Петровського Полтавського кадетського корпусу, де перебувала до його розформування у 1919 році.
Редути російської армії
У 1909 році — до 200-річчя Полтавської битви на місцях розташування оборонних споруд (редутів) були встановлені бетонні обеліски, а в 1939 році, до 230-ї річниці Полтавської битви вони були замінені на гранітні обеліски.
Російськими військами на шляху просування шведської армії (між Яківчанським і Малобудищанським лісами) була побудована лінія укріплень з 10 редутів, які зіграли важливу роль в Полтавській битві. Редути представляли собою чотирикутні земляні укріплення, оточені валами заввишки близько 3 метрів і ровами глибиною близько 2,5 метрів. Довжина кожної сторони редуту була близько 50 метрів, а відстань між укріпленнями близько 300 метрів (що приблизно дорівнювало дальності рушничного пострілу).
У 2009 році, до 300-річного ювілею Полтавської битви був реставрований в натуральну величину третій редут оборонної лінії.
Обеліск на місці переправи російських військ через р. Ворсклу
У 1909 році до 200-річчя Полтавської битви на місці переправи 20 червня 1709 року російської армії через річку Ворскла між селами Петрівка і Семенівка (нині Кротенково) був споруджений бетонний пам’ятник. У 1959 році до 250-річчя Полтавської битви бетонний обеліск був замінений на гранітний пам’ятник.
Пам’ятний знак на місці командного пункту Петра Першого
У 1973 році було встановлено меморіальний гранітний камінь з написом: «На цьому місці був командний пункт російської армії в Полтавській битві 27 червня 1709 року».
Пам’ятник українським загиблим козакам
Пам’ятник українським загиблим козакам було відкрито в 1994 році.
Ротонда вшанування пам’яті полеглих учасників Полтавської битви
Арка-ротонда була споруджена в 2009 році до 300-річчя Полтавської битви. На внутрішніх сторонах трьох пілонів розташовані мозаїчні панно з зображенням державних прапорів України, Росії та Швеції, під ними на мармурових дошках виконані написи на трьох мовах: «Час лікує рани».
Інші пам’ятники Полтавської баталії
Криниця Петра I
У лісовому масиві, неподалік від села, Лісові галявини є місце, яке вважається гідрологічним пам’ятником. За переказами, за кілька днів до вирішальної фази Північної війни — Полтавської битви стояли частини російської армії, які готувалися до форсування Ворскли. Солдати вирили колодязь, з якого першим скуштував воду цар Петро I. Зараз цей колодязь широко відомий як Криниця Петра I. У 2009 році — до 300-річчя урочистостей присвячених Полтавській битві у криниці було встановлено пам’ятний знак.
Пам’ятна дошка на честь реконструкції Поля Полтавської битви
Будівля першого музею Полтавської битви
У 1909 році (напередодні 200-річного ювілею битви) на полі Полтавської битви була побудована невелика будівля, в якій розмістився перший музей Полтавської битви. У 1917-1918 роках (під час громадянської війни на Україні) музей був розграбований, а будівля пустувала і руйнувалася.
У 2009 році (напередодні 300-річного ювілею Полтавської битви) будівлю музею було відреставровано. Там планувалося організувати російську церковну школу. Але планам не судилося здійснитися і в даний час будівля пустує.
Обеліск на честь 200-річчя Полтавської битви
У районному центрі Нові Санжари (30 км від Полтави) встановлено пам’ятник на честь 200-річчя Полтавської битви. У Нових Санжарах велися бойові дії армій Петра I і Карла XII.
У 1909 за рішенням сільської громади в Нових Санжарах встановили пам’ятник на честь, який зник під час громадянської війни (1917-1918 роки). У 1965 році під час риття котловану в центрі селища обеліск був знайдений. Постановою селищної ради пам’ятник був встановлений в мальовничому сквері на центральній вулиці Нових Санжар.
Залізний хрест в пам’ять про українців, загиблих у Полтавській битві
У 1993 році на Полі Полтавської битви встановили скромний залізний хрест в пам’ять про українців, загиблих у Полтавській битві. Цей хрест став першим пам’ятником українським козакам, які загинули в Полтавській баталії.
Напис на табличці хреста говорить: «Українським козакам, які загинули на цьому полі за долю Вітчизни в 1709 році».
Подільська вежа
На високому пагорбі над річкою Ворскла близько 1000 років тому були побудовані оборонні споруди літописного міста Лтава. У ХVІІІ столітті ці споруди три місяці (до підходу армії Петра I) стримували наступ шведів. У складі фортеці було 15 веж.
У 2009 році, напередодні 300-річчя Полтавської битви була реконструйована дерев’яна Подільська вежа оборонного бастіону Полтавської фортеці. Вежа розташована на Івановій горі, яка є історичним ядром Полтави. Подільська вежа є найкращим видовим майданчиком міста Полтава — з неї відкривається вид на багато десятків кілометрів, в тому числі на Хрестовоздвиженський монастир.
Мозаїка Петра I
У 2013 році будівлю Сампсонієвской церкви було прикрашено двома мозаїчними гербами Російської імперії і фрескою, на якій зображений Петро I, кінь якого топче шведський прапор. У зв’язку з тим, що прапор за колірною композицією схожий на український і в зв’язку з подальшими політичними подіями прапор був перефарбований в сірий колір, а на місці гербів Російської імперії помістили ікони Пречистої матері.
