Сів Івасик Телесик в свій золотий човник, узяв срібне весельце і пливе собі по стрімкій річці.
В небі ярко сяє Сонечко, по берегах яскраво цвітуть квіти, а над водою пурхають метелики.
Раптом попереду вода в річці як завирує, як заклекоче, як здибиться. І з води несподівано випірнуло величезне воно – Guano. Роззявило свою величезну смердючу пащу та й каже:
- Івасику Телесику, зараз я тебе з’їм!
- А от і не з’їси, — каже Івасик Телесик, та з усієї сили лупить срібним весельцем Guano поміж очей.
- Та ні ж, таки з’їм, каже Guano трохи прочухавшись і знову отримує греблом по мордяці, після чого ховається в безодні.
Але Guano не полишило свої підступні плани. Через деякий час вода в річці знову як завирує, як заклекоче, як здибиться. І з води вдруге випірнуло величезне воно – Guano.
Та цього разу Івасик Телесик не став чекати погроз від того мерзотного створіння, а приловчився і сам проковтнув те Guano, навіть не поперхнувся.
Отак любі друзі добро завжди перемагає зло!
Казочку зі слів українського народу записав я, Ігорчик Проваторчик.